Вороньківський ліцей імені О.Д. Перелета Чорнухинської селищної ради Полтавської області"

Меню

Випадкове фото

Погода
Погода в Україні

Увага!

Список учнів пошукового загону "Обереги"

1. Яненко Анна — робота з документами
2. Яворський Василь — картограф
3. Гавриленко Валентин — фотограф
4. Ковальова Лілія — краєзнавець
5. Блоха Тетяна — краєзнавець
6. Гавриленко Валерій — фотограф
7. Гавриленко Руслан — пошукова робота
8. Ботченко Ірина — організатор зустрічей
9. Горобець Ольга — художник – оформлювач
10. Довгоший Юрій — художник – оформлювач

                                                Проект " Вулиці рідного села"

Моє село – це пагорби й долини,
Що потопають в зелені густій.
Моє село – це прибрані хатини,
Це рідний дім на цій землі святій…

     Село Вороньки. Рідний край. Воно, немов чарівний дзвін, звучить для кожного із нас. Тут ми народилися, вперше пізнали світ, тут живуть найдорожчі і найближчі для нас люди. Тут усе для нас найкраще і наймиліше: і замріяний ліс, який своїми різнобарвними шатами дбайливо захищає село від східних вітрів, і річка Многа, яка вузенькою блакитною змійкою звивається через усе село і губиться у густих верболозах, і, звичайно ж, вулиця, на якій ми зростаємо, яка щодня проводжає нас до школи.
    Протягом 2008 року пошуковий загін «Обереги» в ході Всеукраїнської туристко –краєзнавчої експедиції « Краса і біль України» по напрямку «Свята спадщина» провели дослідження історії вулиць нашого села. Адже кожен з нас має знати історію своєї малої Батьківщини, всього того, що знайоме нам з дитинства. Вулицями рідного села ми крокуємо кожного дня, але мало коли замислюємося над їх минулим. От саме тому ми вирішили дослідити цю сторінку історії рідного села.
    Ми почали свої дослідження з того, що склали ряд запитань, за якими і вивчали історію кожної вулиці. Можливо ці запитання не такі досконалі, але скільки цікавого дізналися ми під час свого дослідження. Ось за яким питаннями ми досліджували історію кожної вулиці села.
1. Назва вулиці давня і сучасна.
Після Кримської війни 1787-1791 років за Ясським мирним договором Росія отримала Кримський півострів, землі між Південним Бугом і Дністром та Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму, разом із турецькою фортецею Очаків, за яку мужньо билися війська Олександра Суворова. Повернувшись з Кримської війни воїнам дозволили поселитися на одному з кутків села. Тоді і виникла вулиця, яку почали називати Очакова. З тих пір пройшло немало років, але вулицю Радянську й досі у народі так і називають − Очакова − на згадку про буремне минуле наших пращурів.
2. Кількість дворів, жителів.
3.Відомі люди, народні вмільці, передовики виробництва.
Та головним багатством вулиці є її люди.

Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі,
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі…
4.Довгожителі і наймолодші жителі вулиць.

5.Пам̉ятні місця, адміністративні приміщення.

6.Новобудови вулиць.

7.Окремі краєвиди вулиці.


  За результатами своєї роботи ми створили путівник «Вулицями рідних Вороньків». На основі досліджень, які ми проводили члени загону Горобець.О., Яненко.А. написали реферати: «Тут жили учасники походу на Очаків», «Долі людей моєї вулиці» та виступили з ними на класних годинах у 5 -11 кл. Вивчаючи історію вулиць, записували перекази, про минуле, на власні очі бачили сімейні реліквії, що пов’язані з долею людей, що колись проживали на цій вулиці. Та поряд з цим, ми виконували волонтерську роботу по допомозі пристарілим ветеранам, яких на наших вулицях проживає немало. А це ще раз говорить про те, що село з кожними роком старіє.

Також ми створили комп’ютерну презентацію на тему: «Вулиці мого села». Даний проект використовується вчителями початкових класів, під час уроків «Я і Україна». 
  Матеріали наших досліджень зберігаються в кабінеті історії. Тут же оформлена тематична виставка фотоматеріалів «Крокую сільською вулицею».
  У школі видається газета «Вороньківська школяда». Один із її номерів був повністю присвячений історії вулиць села. Матеріали наших досліджень були надруковані в районній газеті «Нова праця».

„ Село моє, для мене ти єдине”
Я знову й знову чую ці рядки.
Одне на світі і на Україні.
Для мене найдорожче , Вороньки.

Куди б не кликала примхлива доля.
Я повертаюся сюди завжди.
Бо жить без тебе — це мені неволя.
Лиш тут душа загра на всі лади.

Люблю тебе за ці поля безкраї,
За вишні навесні у білизні,
За пісню соловейкову у гаї
І за прекрасні далі неземні.

Люблю журбу й любов у чорних нитках
І у червоних, що на полотні.
Люблю за те, що у біленьких хатках
Пісні співають щирі і сумні.

Люблю за те, що бачу поряд себе
Оцих людей прекрасних бойових
За їх чудові мозолясті руки,
Що нас ведуть до подвигів нових.

А подвиг їхній — вироби, картини
І вишивки казкові на стіні…
Тож слава хай про них живе віднині
На цій священній. Рідній нам землі.










Ласкаво просимо

09:16
Середа 30.09.2020 р.

Меню користувача
Середа
30.09.2020
09:16


Логін:
Пароль:

Свята України
Праздники Украины

Онлайн

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Автор сайту: Заєць Валентина Григорівна.
Вся інформація розміщена на даному сайті належить Вороньківському НВК (с. Вороньки Чорнухинського р-н, Полтавської області).