Вороньківський ліцей імені О.Д. Перелета Чорнухинської селищної ради Полтавської області"

Меню

Випадкове фото

Погода
Погода в Україні

Увага!

 

 

Посвята Сковороді

 

Хтось   сіє хліб,

Хтось садить сад зелений,

Хтось землю рідну захища.

Для тебе  ж  доля вибрала знамено,

Дорогу без початку і кінця.

Ти в мандри йшов піднесено і гордо,

Ніс людям свої думи і знання,

Тобі миліш була проста сопілка,

Ніж царська ласка дорога.

Перед тобою приклонялись трави,

Схиляли голови мужі і простаки.

Твої вуста глаголили про правду,

Про щастя і про долю навіки.

Ти вірив Богу, не цурався слова,

Садив свій сад божественних пісень,

Щоб потім розмаїто, веселково

Той сад піднявся до небес,

Щоб з нього ми черпали мудрість,

Щоб у  наших душах ти воскрес.

 

 

 

 

                                                                 Рубцов Володимир

                                                                 Учень 8 класу Вороньківського НВК

 

 

 

 

 

 

Поромайнуло літо,

Наступила осінь,

У берізок стали

Золотаві коси.

Клени і осики пурпуром палають,

А дуби могутні мовчки лиш зітхають.

Шипшина край лісу одягла намисто,

Наче наречена у вінку барвистім.

Терен синьооко підморгнув ялинці,

Що стоїть і досі в зеленій хустинці.

Лиш чаклунка осінь тихо так зітхає,

Золотаві коси вітер розвіває.

                       Рубцов Володимир

 

 

 

Осипалось листя із кленів, берізки в задумі стоять

І тільки одні хризантеми красою мене полонять.

Вони нагадали про літо, про запах п’янких матіол,

Про сонце і лагідний вітер, тепло твоїх мужніх долонь.



 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тисячоліттю села Городище присвячується
                    Блоха Таня
 
 
В долині серед верб плакучих,
Де влітку пахнуть чебреці,
Село лежить, як та перлина,
Всміхаючись тобі й мені.
 
Хати біленькі і садочки.
Моя земля, мій батьківський поргі.
І дивляться на нас
Зажурено і мовчки
Двори, яких давно вже не мели.
 
Спливають роки у бурхливім вирі,
Несе людей життєва течія,
А ти стоїш, село моє єдине,
Моя земля, на всі віки одна.
 
І вірю я, що схаменуться люди,
Тут завирує гомінке життя,
Всміхнеться Многа,
Загуркоче Удай.
Село моє знов прийде до життя.
 
 
 
Новонароджена діброва
    Голуб Руслан, учень 11 класу
Багата земля на Вкраїні,
Родючі і щедрі поля.
Не лише жита і пшениці –
Таланти тут родить земля.
   І гідних людей в нас багато –
   Земля наша щедра завжди.
   Ми в жовтні зібрались на свято
  В Чорнухи до Сковороди.
Великий учитель – філософ
У нашому краї зростав.
Він мудрості зерна добірні
У спадок всім нам передав.
   І скарби цих перлів безцінних
   народ мій у серці зберіг,
   бо мудрість до мудрості лине
   і кличе до дальніх доріг.
І вдячні нащадки шанують
Достойних Вкраїни синів:
І ось у жовтневу суботу
Дубовий гайок зашумів.
    Хоч триста вже років минуло –
    На серце лягає журба –
    Слова його ми пам’ятаєм:
   „Душа моя – це єсть верба”.
Ці триста дубів молоденьких,
Як триста минулих років,
Немає вже з нами поета
Та всі їх між нас він прожив.
   Хоч я і не був на роздоллі
   Й не бачив посадки тієї
   Та серцем своїм мимоволі
   Й думками я був на алеї.
І дуба свого корінного,
Хоч подумки та посадив
І виросте дуб той, як кремінь,
Як серце Сковороди.
---------------------------------------------------------------------------

сторінка 1 | сторінка 2
Ласкаво просимо

16:27
Вівторок 07.07.2020 р.

Меню користувача
Вівторок
07.07.2020
16:27


Логін:
Пароль:

Свята України
Праздники Украины

Онлайн

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Автор сайту: Заєць Валентина Григорівна.
Вся інформація розміщена на даному сайті належить Вороньківському НВК (с. Вороньки Чорнухинського р-н, Полтавської області).