Вороньківський навчально-виховний комплекс ім. О.Д.Перелета Чорнухинської районної ради Полтавської обл.

Меню

Випадкове фото

Погода
Погода в Україні

Увага!



ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ

Моє село – це пагорби й долини,
Що потопають в зелені густій.
Моє село – це прибрані хатини,
Це рідний дім на цій землі святій…




Село Вороньки. Рідний край. Воно, немов чарівний дзвін, звучить для кожного із нас. Тут ми народилися, вперше пізнали світ, тут живуть найдорожчі і найближчі для нас люди. Тут усе для нас найкраще і наймиліше: і замріяний ліс, який своїми різнобарвними шатами дбайливо захищає село від східних вітрів, і річка Многа, яка вузенькою блакитною змійкою звивається через усе село і губиться у густих верболозах, і, звичайно ж, вулиця, на якій ми зростаємо, яка щодня проводжає нас до школи.


Люблю я в рідному краю
Пропахлі вітром колоски –
Таке чітке безмежне поле,
І мамин хліб, і ті стежки,
Якими вранці йдуть до школи.

Вулиця Перемоги бере свій початок від мосту на річечці Артополот і прямою стрічкою простягається аж до центру села.
 

Народна назва вулиці – Пробита. Мабуть, тому що не має вона ніяких розгалужень, поворотів. Лише праворуч до неї прилягає невеличка вуличка, а ліворуч – провулок Перемоги. Вважається, що вона є центральною вулицею села. Тому довгий час офіційно носила ім’я Леніна, а люди називали її Ленінською. І тільки зовсім недавно стала називатися вулицею Перемоги.














В шістдесяті роки минулого століття грунтову дорогу замінили на «кам’янку», а у 80-х роках було покладене асфальтоване покриття, що значно покращило рух транспорту і пішоходів до центру села і певною мірою вплинуло на чистоту вулиці.
Вулиця Перемоги (включаючи провулок Перемоги) налічує 74 двори, в яких проживає 169 жителів. Майже всі будинки на вулиці цегляні, збудовані дбайливими господарями у 70-80-х роках. Всі садиби впорядковані, охайні, багато з них оточені садками, перед будинками розбиті клумби, які з ранньої весни і до пізньої осені милують око різнобарв’ям квітів і кущів.




Окремі будівлі були зведені будівельною бригадою колишнього колгоспу імені Карла Маркса. Серед них і двоповерховий будинок на 16 квартир, лагідно названий дітлахами «шістнадцяткою». Малесенькі тендітні ялинки, посаджені перед будинком його першими жителями 25 років тому, стали стрункими пишними красунями, що своїм верховіттям сягають вище даху. І хоча час від часу змінювалися жителі шістнадцятиквартирного, але ніколи за його стінами не стихали дитячі голоси. Ось і зараз тут підростає вже друге покоління дітей.



Саме тут народився і зростає наймолодший житель вулиці Богдан Назар Станіславович. Первісток Назарчик знайшовся у молодого подружжя Богданів 19 травня цього року. Мама, Богдан Сніжана Іванівна, працює практичним психологом у Вороньківському НВК, тато, Богдан Станіслав і за професією і за покликанням пасічник.








Найстаршій жительці вулиці Перемоги Сові Євдокії Іванівні минуло вже 88 років (народилася 14 березня 1920 року). За її плечима нелегкий життєвий шлях: і голодні 30-ті роки, і воєнне лихоліття, і німецький полон, і важкі роки повоєнної відбудови. Є про що розповісти бабусі своїм нащадкам. Вона охоче спілкується з дітьми, а коли дозволяє здоров’я любить побавитися із сусідськими малюками.



На території нашої вулиці немає ніяких адміністративних приміщень. Лише колишній автопарк, у дворі якого зведена вишка мобільного зв’язку МТС, а на місці колишньої диспетчерської відкрито магазин-кафе «Адель», який кожного дня гостинно відчиняє двері для своїх відвідувачів.







Та головним багатством вулиці є її люди.
Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі,
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі…

Садиба Петренка Андрія Миколайовича

Садиба Капусти Василя Степановича
На вулиці Перемоги проживають Капуста Василь Степанович та Петренко Андрій Миколайович, у минулому прославлені комбайнери колгоспу імені Карла Маркса. Неодноразово вони були визнані героями жнив 70-80-х років, а їхніх почесних грамот, подяк, урядових нагород просто не злічити. Ніна Михайлівна Плут до виходу на заслужений відпочинок працювала дояркою і мала чи не найвищі по району надої молока. За свою сумлінну і добросовісну працю була делегована на один із з’їздів КПРС.

Петренко Андрій Миколайович у роки своїх трудових буднів




































Вулиця Перемоги закінчується садибою вчительки-пенсіонерки Грицай Галини Петрівни, яка навчила читати і писати не одне покоління жителів села Вороньки.


А через дорогу навпроти розкинувся молодий березовий гай, який приваблює перехожих своєю свіжістю і красою.


Звичайно, він ще потребує вмілих і дбайливих рук, щоб стати зоною відпочинку для жителів села. Його майбутнє, як і майбутнє нашої вулиці, нашого села у наших руках. І ми докладемо всіх зусиль, щоб наша квітуча земля ніколи не старіла.
Велике то щастя – сходити
Ту землю, що змалечку рідна.
Блискоче крізь вітер і віти
Блакить Вороньків погідна.
Ми вчимося сьогодні у школі
І гартуємо наші серця.
З рідним краєм пов’язуєм долі,
Будем вірні йому до кінця.
 
 
 
 
                                               Матеріал зібрано і впорядковано  учнями 1 класу та класоводом Іващенко Ларисою Олександрівною. 2009р.






Ласкаво просимо

21:06
Понеділок 20.08.2018 р.

Меню користувача
Понеділок
20.08.2018
21:06


Логін:
Пароль:

Свята України
Праздники Украины

Онлайн

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Автор сайту: Заєць Валентина Григорівна.
Вся інформація розміщена на даному сайті належить Вороньківському НВК (с. Вороньки Чорнухинського р-н, Полтавської області).