Вороньківський навчально-виховний комплекс ім. О.Д.Перелета Чорнухинської районної ради Полтавської обл.

Меню

Випадкове фото

Погода
Погода в Україні

Увага!

Пахне рідне село тишиною лугів,

І роздоллям небес, і піснями гаїв.

Все, що бачу навкруг все мені розцвіло,

Все, що бачу навкруг все мені розцвіло.

І хлібом і цвітом, і прадідом-дідом

Гріє душу село моє рідне село…

 

Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорогий серцю, ні з чим незрівнянний рідний край.

У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір, або тінявий гай з суничними галявинами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки й маки, і по якій, здається, не йдеш, а летиш, неначе птах… 

Саме такі почуття викликають мальовничі краєвиди, які не залишають байдужими всіх, хто  хоч один раз проходив вулицею Пролетарською, яку в народі здавна звикли називати ПАНСЬКОЮ ГОРОЮ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Милий і рідний серцю краю!..

         Саме час згадати про тебе ще раз, бо невпинно спливають роки. Людей, які ще могли б щось, і вже без боязні, розповісти про минуле з кожним днем все меншає… Все поволі ,,поглинає туман  історії ”. А ще більше відомостей про наш край заховав своєю густою пеленою дим, бо, говорять, були часи коли щоночі в селі виникали пожежі. Вороньківчан, з проміж інших, виділяла місцева назва - ,,палії”.

Вогонь допомагав Воронькам оновлюватись, а разом з тим і забувати  минуле. І вже сьогодні мало хто пам’ятає, що навколо села було багато хуторів: Ріжки, Побиванка, Димчиха, Вовкове (Вовків сад), Горобці, Зайчиха, Юрківщина, Руда, Погоріле, та й у селі дворів було набагато більше.

Історичні документи свідчать про те, що Вороньки відомі з кінця XVI століття як кріпацьке село. Пізніше село перейшло в розпорядження козацької казни. Коли ж цариця Катерина скасувала гетьманщину, то передала село у власність чернігівському губернатору. А потім Вороньками заволодів його син – теж великий царський вельможа. Він був генерал-губернатором аж у самому Петербурзі. Там і жив постійно. Сюди ж навідувався у свій літній палац, що стояв на нашій горі де зараз розгорнувся стадіон. У 1825 році село перейшло  до державної казни. Саме в цей період (1825–1860) на Панській горі було збудовано три цегляних двоповерхових зерносховища – гамазеї. До наших днів утрималась одна із цих споруд. Не одному поколінню і в різних іпостасях служила вона. Крім зерносховища тут було підприємство по виготовленню рибальських сіток. У 30-х роках  відбулося переобладнання під школу. У 70-х роках тут були розміщені солдатські казарми, пізніше склади лісництва. З 1988 по 2008 рік приміщення служило навчальним закладом для молодих юнаків та дівчат, які здобували освіту в ПТУ.

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

На даний момент історична памятка знову самотня і чекає «ефективного власника».

Найперші приватні будинки зявилися на горі  на початку 30-х років минулого століття. Це були хатки-мазанки, інколи підлиті, обкладені, облицьовані які в даний момент уже не мають своїх господарів, та й самі доживають. Господарями їх були жителі з прізвищами Петренко, Саражин, Кочур, Волощенко, Горобець, Курбацький, Таращенко та ін.

Про це розповів  місцевий житель Киприк С.К.

         Колись Гора була  багатолюдною. У кожному дворі підростало троє – четверо дітей. Зараз на нашій вулиці залишилося 22 двори, в яких проживає 42 жителі. Основним видом діяльності місцевих жителів є городництво, садівництво, тваринництво; є пасічники, будівельники, механізатори, вчителі.  Капітальні цегляні будинки почали з’являтися в 70-80-х роках.

 Саме в цей час місцеве господарство збудувало ряд добротних будинків для працівників новенького відгодівельного комплексу. Проклали вуличний водогін та покрили дорогу асфальтом.  

Жаль, але не проіснувавши і десяти років, від новенького комплексу залишилися лише спогади та купи побитої цегли.

Поділився  своїми спогадами і тодішній голова сільської ради, житель нашої вулиці  Науменко Ю.Я.

Розповів він і про найстаршого жителя, ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана праці Басенка Івана Андрійовича 1923 року народження. Зустрітися з ним дітям не вдалося. Помешкання Івана Андрійовича чекає на свого господаря з настанням тепла.  

 

 

Окрасою Гори є новобудови.

Господарства Яненка В.В.та Кіріченка О. І.,в яких підростають молоденькі садки та внучок Андрійко.     

Нещодавно на нашій вулиці святкувала новосілля молода сімя Горобців Сергія  та Валентини. Їх донька Вікторія (2005 р.) є наймолодшою жителькою вулиці.

 Серед сторічних красенів-дубів знайшов своє місце адміністративний будинок Вороньківського мисливського лісництва зі своїм присадибним господарством. 

Лісівники із задоволенням розповідають відвідувачам про будні своєї роботи, а також надають можливість познайомитися з різними видами декоративних рослин та тваринами.

 Біля адмінбудинку та в урочищі «Липки» створені чудові зони відпочинку. Вони із задоволенням приймають всіх відвідувачів, але щоразу  доводиться нагадувати: «Люди,БЕРЕЖІТЬ ПРИРОДУ!» І дійсно найголовнішим багатством на цій вулиці є природа: чисте повітря, спів пташок, мальовничі краєвиди, можливість займатися спортом, збирати гриби, ягоди, лікарські рослини, польові квіти.

Затишку вулиці придає оточення її лісовими масивами, які мають місцеві назви «Панський сад» та «Ладовик», де ростуть дуби, липи, берези, вільхи, акації, горіхи, клени, ліщина. Особливо красивий ліс весною, коли зацвітають ряст і проліски, над квітами гудуть бджоли,

а в долині виблискує струмок, який бере свій початок від місцевого ставка.                

Ти приходь сюди із важких доріг.

Та цілющої спий води,

Щоб в душі своїй рідний край зберіг,

Де б по світу ти не ходив.

                 

 

Ласкаво просимо

23:54
Вівторок 16.10.2018 р.

Меню користувача
Вівторок
16.10.2018
23:54


Логін:
Пароль:

Свята України
Праздники Украины

Онлайн

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Автор сайту: Заєць Валентина Григорівна.
Вся інформація розміщена на даному сайті належить Вороньківському НВК (с. Вороньки Чорнухинського р-н, Полтавської області).