Вороньківський навчально-виховний комплекс ім. О.Д.Перелета Чорнухинської районної ради Полтавської обл.

Меню

Випадкове фото

Погода
Погода в Україні

Увага!

 

Моє село на карті України

  Хоч невідоме ― та дарма…

Тихою, невпинною рікою пливе час. Його не спинити ні на хвилину. Але пам’ять ― і совість, і суддя для кожної людини ― збереже все найдорожче, найчарівніше для людської душі. І обов’язково знайдеться у ній місце для маленької батьківщини, того куточка рідного краю, де ти народився, який згадуєш з великою любов’ю і душевним трепетом. Бо саме тут промайнуло твоє босоноге дитинство з бабусиною казкою, з дідусевою ласкою, з батьківським повчальним словом і матусиною колисковою піснею. Бо світ тоді здавався маленьким ну просто величезним, неосяжним, світлим, яскравим, різнобарвним і чарівним.

                                Мов перлина коштовна

                                Блищить у намисті

                                Поміж сіл України ―

                                Мої Вороньки.

Мої Вороньки ― це моя батьківщина. Мила, рідна і дорога серцю батьківщина. У ній так і відчувається у кожній пташиній трелі чарівний переспів із глибини древніх пущ і срібний перелив тихої хвилі на Мнозі, яка несе дух сторіч і мрію про майбутнє ― до Дніпра…

Ото так і Вороньки  впадають в Україну.

Тут все неповторне ― і праслов’янська загадкова краса природи, й історія, і легенди.

Щоб краще пізнати свій рідний край, треба знати його минувшину, його історію. А історія ця у прадавніх переказах і легендах, на які ох як багатий наш край.

Тож ми й вирушили в подорож у глибину століть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Після Кримської війни 1787-1791 років за Ясським мирним договором Росія отримала Кримський півострів, землі між Південним Бугом і Дністром та Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму, разом із турецькою фортецею Очаків, за яку мужньо билися війська Олександра Суворова. У ті давні часи приїхав до нашого села героїчний воїн, учасник боїв за Очаків та й поселився на одній з вулиць, яку й почали називати згодом Очаківською, Очаковою.

З тих пір пройшло немало років, але вулицю Радянську й досі у народі так і називають − Очакова − на згадку про буремне минуле наших пращурів.

 

 

Свою мандрівку вулицею села ми розпочали від невеликого сільського магазину «Магнолія», де завжди людно, адже  тут можна придбати все необхідне.

 

На вулиці Радянська налічується 44 двори, у яких проживає 101 житель.

Тут проживає найбільше вороньківських довгожителів (старше 70-80 років ), при цьому 5 сімейних пар вже відсвяткували свої золоті весілля. Це подружжя Розсоханів М. І. і  Д. А., Овсієнко М.Л. і М.Г., Горобців М.І. та О.М., Нестеренко М.Г. та М.П., Гуски М.М. та М.С..  І хоча роки беруть своє, але вони залишаються життєрадісними і працьовитими людьми у свої  роки.

Ми раді були зустрітися із  ветеранами Великої Вітчизняної війни Попівничем Олексієм Михайловичем, який із 1944 по 1945р.р. приймав участь у війні з Японією в складі 449 стрілецького полку, нагороджений медаллю «За перемогу над  Японією».

 

Цікаво було зустрітися учням із найстарішим жителем вулиці Івашенко Григорієм Івановичем, учасником бойових дій, який воював з вересня 1942 року по жовтень 1944 року у складі 3-го Білоруського фронту. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграду», орденом «Червоної Зірки», медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».

 

 

 

 

Цікава також вулиця Очакова своїми наймолодшими жителями. Всього тут проживає 19 дітей віком до 16 років. Наймолодшим жителем вулиці є Бричка Анна − одна із дітей багатодітної родини Брички.

 

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна - найкраща у світі!

 

 

             Я люблю споришеві стежки, що далеко розійшлись по землі в синю даль…

 

 

 

 

 

…І до болю знайомі калюжі, що вийшли на шлях

 

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Хата моя, рідна хата,

Мила моя сторона,

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

 

 

 

 

 

Втамує спрагу подорожнього смачна колодязна вода біля двору родини Рудченків. Чисто і затишно, адже живуть тут дбайливі, працьовиті  господарі.

 

 

Стоїть хата чепурненька…

     На подвір’ячку барвінок − трава зелененька.

   Ще й садочок, як віночок, хатинку квітчає,

У віконце з неба сонце в хату споглядає.

 

 

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна − це пісня весела .

           

 

Україна − край барвистий.

рай зелений шовковистий.

 

 

 

 

                                               Хата моя, біла хата,

                                               Казко тепла й доброти.

                                               Стежка від тебе хрещата

                                               В’ється в далекі світи.

 

 

 

 

 

 

                               Моя Батьківщина − це наша сім’я,

                               Затишний куточок і хата моя.

 

 

 

Третьокласники Лябах Яна і Гонта Владик − юні жителі вулиці Очакова

 

 

 

 

 

 Ми народились в Україні і почали життя своє .

         Тут небеса високі й сині, на що не глянеш − все моє.

            Трава для нас лиш зеленіє, для нас лиш світлі дні ясні.

      І сонце пестить та леліє, летять до серденька пісні.

             Тут кожна квіточка співає, струмочок ніжно жебонить.

            І краю кращого немає, де ми могли б так вільно жить!

 

 

 

 

Наш маршрут закінчився на краю села біля  солдатського обеліска.

 

 

 

 

Від директора краєзнавчого музею Косенка Г.А. ми дізналися, що тут похований радянський воїн Карпенко Михайло Федосович, який загинув у бою, визволяючи наше село від фашистів у вересні 1941 року. Вбитого солдата знайшли жителі села Косенко Яків і Гонта Іван та й поховали на пагорбі поруч із сільським кладовищем.

 

Ласкаво просимо

22:33
Четвер 21.06.2018 р.

Меню користувача
Четвер
21.06.2018
22:33


Логін:
Пароль:

Свята України
Праздники Украины

Онлайн

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Автор сайту: Заєць Валентина Григорівна.
Вся інформація розміщена на даному сайті належить Вороньківському НВК (с. Вороньки Чорнухинського р-н, Полтавської області).